Українська культурна катастрофа. Міф чи реальність?
Минуло вже 20 років з того дня коли Ліна Костенко прочитала вступну лекцію перед студентами Києво-Могилянської Академії із символічною назвою: «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала».
Там авторка влучно висловилася щодо багатьох речей. Зокрема звернула увагу на «постійне заклинання культури економікою». Ліна Василівна цитувала політиків і економічних експертів, які весь час повторюють такі слова: «відродимо економіку, тоді й почнеться духовне відродження … і розквіт культури, й літератури, й мистецтва».
Натомість, українська письменниця заперечує цей факт: «Так ніколи не було, це абсолютна неправда, і доказ тому – вся історія світової культури».
І справді. Нещодавно світ втратив один із найвизначніших християнських духовних центрів і пам’ятку світової культури – величний собор Нотр-Дам. Але ж він був збудований в епоху безкінечних воєн та епідемій… Здається, що тоді зовсім не було сенсу в будівництві такої величної кам’яної споруди. Можна ж було відкласти спорудження цього шедевру на кращі часи, а побудувати просто дерев’яну церковку. Ну а що? Все таки війна… Зараз це не на часі…
Але ні. Зробили, не зважаючи на складні часи.
А що у нас в Україні? Народ безпрецедентною кількістю голосів обрав на посаду президента талановитого шоумена. Чому? А що можна було очікувати? Хтось, може дослухався до слів Ліни Костенко? Ні. Всі 20 років далі торочили ту саму мантру «відродимо економіку, а тоді…». А тим часом культура все глибше і глибше грузла в болоті занепаду.
Міністр Ніщук пообіцяв надіслати найкращих спеціалістів для відбудови Нотр-Дам-де-Парі, маючи під носом тисячі історичних пам’яток в повному занепаді. А погляньте на театри, філармонії, музеї, дитячі художні та музичні школи… «У нас немає коштів, у нас війна, ми відроджуємо економіку.»
Хм. А що ж тоді залишається? Низькопробна псевдокультура! Не дарма в українській діаспорі найпопулярніший гурт «Лісапетний батальйон». Останній тепер є найефективнішим репрезентантом української культури. А як ви думаєте, за кого проголосували ті, що лускають «сємки» на концертах Полякової, чи впадають в екстаз, побачивши Винника? А молодь вихована «зірками» російського «YouTube»? Відповідь зрозуміла.
Шоумен-президент – це не трагедія. Але біди й трагедії попереду, якщо українці продовжать задихатися в вседесущому безукльтур’ї. Чи є в такому випадку у нас шанси побачити величну українську націю в майбутньому?